Сергій Пилипенко, заступник голови Ради директорів КБУ, голова Комітету КБУ з питань будівельної продукції, генеральний директор групи компаній «Ковальська» та Геннадій Фаренюк, член Ради директорів КБУ, директор ДП «НДІБК» поділилися своїми думками для видання Mind стосовно того, що робити із залишками розбомблених будинків

9 червня 2022 року, 11:30

Кількість зруйнованих за час війни об’єктів інфраструктури наразі в Україні перевищила 3500. Будівельне сміття, що утворилося внаслідок руйнувань від вибухів та обстрілів, відрізняється від «класичного» будсміття, адже складається з залишків різних за структурою й походженням матеріалів, що значно ускладнює ситуацію.

Водночас, перш ніж відбудовувати, потрібно розібратися зі зруйнованими спорудами. Саме тому вже зараз Мінрегіон спільно з Міндовкілля та Конфедерацією будівельників України почали говорити про розробку механізмів утилізації та повторного використання будівельних відходів, що утворились внаслідок масових руйнувань інфраструктури.

«Тут є металопластик і скло, матеріали оздоблення фасаду, армувальна сітка, мінеральна вата, матеріали внутрішнього оздоблення, стінові матеріали, покрівля, побутові речі й уламки деревини. Окремо всі ці залишки могли б бути використані, але в наявному стані потребують дуже ретельного сортування. Що в нинішніх умовах та об’ємах є досить проблематично», – пояснює Сергій Пилипенко, заступник голови Ради директорів КБУ, голова Комітету КБУ з питань будівельної продукції, генеральний директор групи компаній «Ковальська».

Наприклад, азбестовий шифер, який часто використовували для обладнання покрівлі, належить до небезпечних відходів. У зруйнованих спорудах відокремити його від загальної маси відходів досить складно. Відповідно, якщо цей матеріал залишається, то всі відходи з ним слід поховати на полігоні.

«Ще до війни площа сміттєзвалищ і полігонів в Україні сягала понад 8500 га, що еквівалентно площі Бельгії. Збільшувати площу звалищ нераціонально, ми не можемо собі цього дозволити. Сміття треба переробляти і воно може бути повторно використане», – наголошує Геннадій Фаренюк, член Ради директорів КБУ, директор ДП «НДІБК».

Отже, як зазначають експерти, то першим етапом обов’язково має бути сортування, від цього залежить можливість подальшої переробки й утилізації будівельного сміття.

«Після сортування необхідно визначити групи матеріалів, які можуть бути використані повторно (наприклад, скло, метал, пластик, бетон), а які не підлягають переробці і потребують утилізації (наприклад, термодеформовані елементи теплоізоляції фасаду)», – зазначає Сергій Пилипенко.

І тільки після цього можна переходити до наступного етапу – лабораторних досліджень і визначення технології повторного використання для кожної з груп із залученням профільних підприємств.

Після проходження всіх попередніх етапів можна розпочинати безпосередньо переробку. Будівельні залишки придатні для виробництва різного виду будівельної продукції.

«Насамперед, ідеться про підсипки під дороги. Це найкращий варіант застосування цього сміття, – впевнений Геннадій Фаренюк. – Такий матеріал вийде відносно недорогим і виконуватиме свою функцію».

«Наш інститут, ДП “НДІБК”, є представником України в Міжнародній федерації бетону, ми вже розмістили відповідне звернення про можливість використовувати досвід європейських країн з використання бетону із будівельних відходів. І вже є відгук певних виробників, які готові з нами працювати і поставляти спеціальне обладнання в Україну», – розповідає Геннадій Фаренюк.

Щоб налагодити переробку будівельного сміття, що з’явилося внаслідок обстрілів і бомбардувань в Україні, кардинальних змін до законодавства вносити не потрібно.

«В Україні є закон «Про надання будівельної продукції на ринку» – це новий закон, який почне діяти в повному обсязі з 1 січня 2023 року, тож будівельна галузь уже мала час підготуватись до набрання ним чинності. У цьому документі прописано, як можливо і як потрібно виводити будівельну продукцію на ринок», – пояснює Геннадій Фаренюк.

Виготовлення конструкцій та виробів на основі будівельного сміття нормується також на рівні національних стандартів. Ця збірка досить розгалужена, минулого року Мінрегіон прийняв кілька сотень європейських стандартів як національних, вони вже перекладені, тобто кожен виробник за потреби може з ними працювати.

«Також діють національні стандарти, де встановлені вимоги до правил виготовлення продукції, стандарти організацій України, які встановлюють параметри по відповідній продукції, які організація має контролювати і забезпечувати. Тобто на рівні стандартів ми повністю можемо забезпечити унормування виготовлення будівельних конструкцій і будівельних виробів на основі відходів, що утворились після воєнних дій», – зазначає він.

Як висновок, головне, що держава має зробити, на думку Сергія Пилипенка, – створити програму підтримки всіх учасників цього процесу: переробників, виробників і будівельників.