Частина 2.

Частина 1:https://bit.ly/3zBy2lY

Розділ даного ДБН “ПОБУДОВА ГРАНИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ КРИТЕРІЇВ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ”

Для кожної категорії будівель визначається стандартна експлуатація згідно з кліматичними умовами експлуатації та основного функціонального призначення. Значення стандартної експлуатації визначаються переліком еталонних будівель, який встановлюється нормативними актами.

Значеннями стандартної експлуатації є середні у просторі і часі значення для всіх приміщень будівлі або теплової зони, включаючи допоміжні приміщення, ділянки пересування, приміщення з різними проєктними температурами.

Енергетичні потреби об’єктів будівництва визначаються:
- кліматичними параметрами зовнішнього середовища в місці розташування будівельного об’єкта;
- параметрами внутрішнього середовища будівельного об’єкта та умовами його експлуатації;
- проєктними характеристиками будівельного об’єкта;
- теплофізичними властивостями об’єктів будівництва та теплотехнічними показниками будівельних конструкцій теплоізоляційної оболонки;
- витратами повітря при вентиляції будівельного об’єкта.

Енергоспоживання об’єктів будівництва обумовлено:
- конструктивними рішеннями теплоізоляційної оболонки об’єктів будівництва, об’ємнопланувальними рішеннями об’єктів будівництва або їх частин, потребою у вентиляції та характеристиками інженерних систем;
- потребами мешканців або людей, які працюють у тому чи іншому приміщеннях об’єктів будівництва.

Еталонна будівля має відображати типову геометрію та конструктивні системи будівлі, типові енергетичні характеристики огороджувальних конструкцій теплоізоляційної оболонки, інженерних систем будівлі, типову функціональність та типову структуру енергетичних витрат з урахуванням характерних кліматичних умов, географічного розташування, температурних зон та сформованих особливостей забудови.

Еталонні будівлі мають встановлюватись для будівель, на які розповсюджується дія Закону України від 22 червня 2017 року № 2118-VIII ”Про енергетичну ефективність будівель”.

Для критеріїв енергетичної ефективності EPB встановлюють цільові та граничні значення у нормативних актах з обов’язковим їх переглядом згідно з вимогами Закону України ”Про енергетичну ефективність будівель”.

Цільовим значенням критеріїв енергетичної ефективності EPB є мінімальні вимоги, які встановлюються на основі розрахованих для еталонних будівель даних, з урахуванням вимог до теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій та енергетичної ефективності інженерних систем (у тому числі обладнання) будівель, відповідно до економічно доцільного рівня із врахуванням вартості дисконтованих загальних витрат на здійснення заходів з підвищення рівня енергетичної ефективності відносно розрахункового строку служби кожної еталонної будівлі, та диференціюються залежно від функціонального призначення, висотності або компактності будівель, температурних та кліматичних умов території будівництва.

Граничними значенням критеріїв EPB допускається відхилення від цільового значення з урахуванням проведення будівельних робіт із забезпечення енергетичної ефективності існуючих будівель під час термомодернізації будівель та їх частин із забезпеченням умов стандартної експлуатації.

Розрахунки та обґрунтування мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель, теплотехнічних показників конструкцій теплоізоляційної оболонки будівель та відокремлених їх частин мають здійснюватися згідно з вимогами нормативних актів та стандартів (“Методики визначення економічно доцільного рівня енергетичної ефективності будівель”, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11 липня 2018 року № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 16 липня 2018 р. за № 823/32275 та ДСТУ EN 15459-1).

За наявності обґрунтування економічно доцільного рівня згідно з вимогами “Методики визначення економічно доцільного рівня енергетичної ефективності будівель” та/або до вимог ДСТУ EN 15459-1 і технічного завдання показники енергетичної ефективності та теплотехнічні показники будівлі, що проєктується, можуть перевищувати граничні значення.

Класифікацію будівель житлового та громадського призначення за критеріями EPB здійснюють згідно з положеннями нормативних актів.

Вимоги до мінімального класу енергоефективності встановлюються для будівель житлового та громадського призначення при новому будівництві та реконструкції.

При встановленні класу енергоефективності будівлі за базове приймається граничне значення критерію, яке встановлюється вимогами нормативних актів ”Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель” та !Методика визначення економічно доцільного рівня енергетичної ефективності будівель”, ДБН В.2.6-31.

Не допускається при визначенні класу енергетичної ефективності будівлі враховувати можливі коригування граничного значення в залежності від виду будівництва (реконструкція або капітальний ремонт з метою термомодернізації).

Проєктування та оцінка енергетичних характеристик здійснюється для будівлі, як системи, що складається із теплоізоляційної системи та інженерних систем, за вимогами щодо показників енергетичної ефективності будівель.

Вимоги до теплоізоляційної оболонки будівлі можуть розглядатись як вимоги до показників енергоефективності при відповідних видах будівництва (реконструкція або капітальний ремонт з метою термомодернізації) із встановленням граничних і цільових значень щодо приведеного опору теплопередачі (коефіцієнта теплопередачі - значення U з урахуванням лінійних та точкових коефіцієнтів χ і Ψ) окремих будівельних конструкцій (індивідуальні вимоги).

Деякі з енергетичних потоків у будівлі можуть бути визначені кількісно на основі лічильників-оцінювачів (наприклад, газ, електроенергія, централізоване опалення).

Для активних систем сонячної, вітрової та водяної енергії критерієм оцінки є потужність сонячних панелей, сонячних колекторів або приладів для виробництва електроенергії.

При визначенні кількісних енергетичних характеристик на основі лічильників-оцінювачів необхідно враховувати вимоги стандартів з проведення енергетичного аудиту будівель щодо проведення вимірювань з перераховуванням виміряних значень на розрахункові умови згідно з вимогами нормативних документів ДСТУ EN ISO 52000-1:20ХХ (EN ISO 52000-1:2017,IDT; ISO 52000-1:2017,IDT) 1) Енергоефективність будівель – Комплексна оцінка енергоефективності будівель (ЕРВ) та ДСТУ Б В.2.2-39:2016 Методи та етапи проведення енергетичного аудиту будівель.

Розрахункові значення теплотехнічних характеристик визначаються відповідно до розрахункових умов експлуатації згідно з встановленими в нормах і стандартах правилами. Розрахункові значення теплопровідності застосовуються для будівельних матеріалів при нормативних внутрішніх і зовнішніх умовах експлуатації і використовуються для теплотехнічних розрахунків та перевірок.

Розділ даного ДБН “ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК”

Визначення енергетичних характеристик будівель виконується на основі енергетичного балансу теплоізоляційної оболонки будівлі.

Для визначення системних вимог (граничні і цільові значення попиту на споживання енергії) кожна будівля має бути віднесена до однієї з еталонних будівель щодо її призначення та розрахункових умов експлуатації. Для будівель, які мають приміщення чи теплові зони з різним функціональним призначенням, приймаються граничні і цільові значення для основної зони будівлі в межах теплоізоляційної оболонки будівлі.

Для будівель, які містять теплові зони з різними внутрішніми температурами і надходженнями тепла, розрахунок попиту на тепло може, в цілому, виконуватися без розгляду теплових потоків між тепловими зонами.

Ці теплові потоки розраховують за умови, якщо:
- значення попиту на тепло теплових зон визначаються окремо;
- задані температури теплових зон відрізняються більш ніж на 4 °С;
- співвідношення втрат/надходження тепла відрізняється більш ніж на 0,4 і не відбувається компенсація.

При визначенні енергетичних характеристик будівель використовуються середні значення кліматичних параметрів за результатами багаторічних спостережень згідно з чинними стандартами з будівельної кліматології.

Кількість енергії, необхідної для нагрівання, охолодження і регулювання вологості приміщень, визначають на підставі:
- внутрішніх умов (розрахункових, вимог комфорту) у будівельному об’єкті;
- параметрів зовнішнього середовища (температура, вологість, сонячна радіація, вітер тощо);
- показників теплопередачі будівлі або якості теплоізоляційної оболонки будівлі;
- характеру проходження водяної пари через товщу огороджувальних конструкцій будівлі, можливості утворення конденсації водяної пари в товщі огороджувальних конструкцій та на внутрішній поверхні огороджувальних конструкцій;
- повітропроникності теплоізоляційної болонки будівлі;
- мінімальних і максимальних показників повітрообміну внаслідок природної або примусової вентиляції;
- факторів форми будівельного об’єкта та орієнтації, положення сонця для прозорих та непрозорих елементів і наслідків затінення і сонцезахисту;
- динамічних теплових характеристик конструктивної системи будівельного об’єкта, а також нагрівальних та охолоджувальних установок;
- ефективності (коефіцієнта корисної дії) режиму роботи і керування для установок нагрівання, кондиціонування повітря і зволоження та осушення.

Приведений опір теплопередачі огороджувальних конструкцій розраховується відповідно до нормативних методик з урахуванням теплопровідних включень, які є ознакою огороджувальної конструкції. Теплопровідні включення, що є складовими елементами будівлі (міжповерхові перекриття, балконні перекриття, каркаси будівлі тощо) враховуються при визначенні показника енергопотреби будівлі в опаленні та охолоджені згідно з нормативною методикою.

При проєктуванні теплової ізоляції в місцях теплопровідних включень слід керуватись положеннями норм та стандартів. Вузли теплової ізоляції в місцях теплопровідних включень розробляються виходячи з:
- забезпечення єдиного архітектурного вигляду будівлі;
- запобігання потраплянню атмосферної вологи в товщу конструкції фасадної теплоізоляції;
- економічно доцільного рівня, оцінюючи капітальні вкладення та економію, що досягається від запобігання впливу теплопровідного включення (зменшення енергоспоживання).

Водночас слід забезпечувати суцільну ізоляцію конструктивних елементів, що безпосередньо або опосередковано контактують з зовнішнім повітрям.

Розрахункова теплопровідність матеріалів огороджувальних конструкцій встановлюється з урахуванням температурних умов експлуатації матеріалу у складі огороджувальної конструкції, вологості матеріалу, яка залежить від виду матеріалу та конструктивного рішення огородження, а також зміни властивостей матеріалу у часі.

Лінійні та точкові коефіцієнти теплопередачі, χ та Ψ, визначаються за внутрішніми розмірами за результатами розрахунків теплопровідних включень на основі двовимірних та тривимірних методів розрахунку. Також можливе приймати дані відповідних каталогів, альбомів та технічних рішень і положень нормативних документів.

Фактори, пов’язані з одержанням гарячої води включають:
- потрібну кількість води;
- необхідне збільшення температури води;
- ефективність (коефіцієнт корисної дії) нагрівальних і насосних пристроїв;
- споживання енергії автоматичними елементами керування, електромагнітними клапанами;
- теплові витрати, що пов’язані з підтриманням заданої температури води і доставкою її до споживачів.

Характеристики об’єктів будівництва по забезпеченню повітрообміну:
- проєктна кратність повітрообміну;
- повітропроникність огороджувальних конструкцій, яка характеризує фільтрацію повітря при перепаді тиску між внутрішньою частиною будівельного об’єкта та зовнішнім середовищем;
- площа вікон і дверей, що відчиняються.

Суттєві характеристики будівельної продукції, що визначають енергетичні показники будівель, встановлюють:
- розрахунковими значеннями, що є обґрунтованими оцінками характеристик будівельних виробів, які знаходяться у використанні (експлуатації);
- обчисленням та/або вимірюванням розрахункових значень;
- довідковими величинами розрахункових значень, які враховують типові умови експлуатації і наслідки старіння для виробів, які знаходяться у використанні.

Типові спрощені методи обчислень розрахункових значень повинні враховувати дискретність вхідних і вихідних величин з урахуванням їх імовірної точності. Виміри і процедури оцінки вимірів повинні містити дані про їх точність і визначати дискретність.

Суттєві характеристики будівельних виробів та матеріалів, які застосовують для теплової ізоляції об’єктів будівництва, визначаються нормативними документами, на підставі вимог яких проводять обчислення теплотехнічних показників конструктивних систем та теплових витрат об’єктів будівництва.

Конструктивні системи створюються із застосуванням наступних матеріалів:
- теплоізоляційних (на основі мінеральних волокон, полімерів, природної органічної та неорганічної сировини, теплоізоляційних бетонів);
- конструкційно-теплоізоляційних (на основі ніздрюватих та легких бетонів, гіпсу, деревини, виробів з деревини, керамічних та силікатних виробів);
- конструкційних (на основі бетонів, каменів, керамічних та силікатних виробів);
- опоряджувально-захисних (на основі штукатурок, металів, пластмас, керамічних та силікатних виробів, скла);
- захисних (на основі гравію, піску, ґрунту, асфальту, бетону, каменів, штукатурки, розчинів, керамічних та силікатних виробів).

Для матеріалів, що використовуються в конструктивних системах, діапазон розрахункових значень характеристик має бути визначений з урахуванням різних умов застосування, для подальшого використання при проєктуванні без додаткових вимірів.

Характеристики матеріалів конструктивної системи теплової ізоляції, наведені у таблиці А.1 додатка А цих норм.

Підтвердження розрахункового значення характеристик матеріалу або у разі необхідності їх уточнення, перевірки цих характеристик виконуються відповідно до методів випробувань, встановлених у нормативних документах.

Встановлення характеристик компонентів конструктивної системи (конструктивних компонентів) визначається на підставі:
- розрахункових значень;
- інженерних методів обчислення;
- точних методів обчислення з моделюванням складних процесів тепло- та вологопередачі;
- методів обчислення на підставі результатів вимірювань.

Характеристики комплектів та збірних конструктивних систем теплової ізоляції будівель наведені у таблиці А.2 додатка А цих норм.

При встановленні критеріїв енергетичної класифікації будівельних виробів слід користуватись переліком суттєвих експлуатаційних характеристик визначених нормами та стандартами. Енергетичне маркування будівельних теплоізоляційних матеріалів та виробів слід здійснювати за вимогами ДСТУ Н Б В.2.6-219:2016 Настанова з енергетичного маркування будівельних теплоізоляційних матеріалів та виробів, світлопрозорих огороджувальних конструкцій слід здійснювати за вимогами ДСТУ 8902:2019 Енергетичне марковання світлопрозорих огороджувальних конструкцій.

Підрозділ даного ДБН “Інженерні системи будівлі”

До системних компонентів належать компоненти інженерних систем, характеристики яких впливають на енергоспоживання. До інженерних систем відносяться:
- джерела тепла та холоду;
- сонячні колектори;
- гідравлічні системи та системи електроопалення, інтегровані в будівельні конструкції;
- електронагрівачі та мобільні системи електроопалення;
- системи центрального регулювання;
- системи акумулювання енергії;
- теплообмінники;
- регулювальні та автоматичні (балансувальні) клапани, заслінки;
- електричні приводи;
- регулятори прямої дії; тепло та холодолічильники, прилади-розподілювачі та витратоміри;
- фільтри;
- труби, повітропроводи та їх ізоляція;
- електронні регулятори, контролери та датчики;
- опалювальні прилади та прилади охолодження обладнання, що використовує енергію з відновлюваних джерел;
- системи управління освітленням; системи управління будівлею.

Технічні характеристики компонентів інженерних систем повинні міститись у технічних специфікаціях і мають включати інформацію необхідну для:
- порівняння експлуатаційних характеристик подібних системних компонентів з тими, що у стандартних умовах;
- оцінювання енергоспоживання і максимального навантаження, беручи до уваги експлуатаційні показники за умови роботи при частковому навантаженні;
- коректного проєктування і калібрування компонентів систем технічного устатковання;
- правильної експлуатації, керування та обслуговування.

Визначення характеристик системних компонентів має здійснюватися згідно з гармонізованими процедурами, які повинні включати методи вимірювань і оцінювання розрахункових значень характеристик при експлуатації як з повним, так і з частковим навантаженням.

За необхідності гармонізовані процедури повинні бути обумовлені для:
- визначення характеристик всіх однотипних пристроїв у визначеному діапазоні габаритів за результатами вимірів, зроблених для обмеженої кількості пристроїв з цього діапазону;
- виконання вимірів на місцях для перевірки необхідних характеристик компонентів, які не можуть бути перевірені в лабораторії через їхні габарити чи обмежене виготовлення.

Характеристики кожної з основних споріднених груп системних компонентів наведені у таблиці А.3 додатка А цих норм.

Дані, що наведені у додатку А, не є вичерпними і призначені лише для визначення типів характеристик, які необхідно брати до уваги в завданнях на розроблення нормативних документів на відповідну продукцію та підтвердження її відповідності.

Таблиця А.3 охоплює основні споріднені групи системних компонентів технічного устатковання та їх технічні характеристики, які повинні міститись в технічних специфікаціях. Якщо система містить компоненти, які не зазначені в таблиці 3, необхідно вказати їх основні характеристики відповідно до пункту 7.17.2 цих норм.

У нормативних документах характеристики повинні, наскільки це можливо, описуватись у термінах експлуатаційних (технічних) властивостей. Методи розрахунку, вимірювань та випробувань характеристик виробів повинні наводитись разом із критеріями відповідності текстуально або у формі посилань.

Підтвердження відповідності виробів повинно гарантувати, що виріб з прийнятою імовірністю має такі ж експлуатаційні властивості, які визначені відповідними нормативними документами.

Нормативні документи, що встановлюють вимоги до будівельної продукції, яка забезпечує виконання основної вимоги, повинні містити вимоги щодо довговічності будівельних виробів і методи її оцінювання. Показником довговічності теплоізоляційних виробів та матеріалів є термін їх ефективної експлуатації.

Розділ даного ДБН “ПЕРЕВІРКА ВІДПОВІДНОСТІ ВИКОНАННЯ ОСНОВНОЇ ВИМОГИ”

Забезпечення виконання основної вимоги має виконуватися на всіх етапах життєвого циклу: проєктування, виробництва, будівництва, експлуатації та виводу із експлуатації [5, 6, 13÷15].

Фактичні енергетичні характеристики будівель можливо визначати на будівлях, прийнятих до експлуатації під час їх експлуатації шляхом проведення енергетичного аудиту згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.2-39:2016 Методи та етапи проведення енергетичного аудиту будівель.

За результатами енергетичного аудиту може складатись енергетичний сертифікат згідно з вимогами ”Методики визначення енергетичної ефективності будівель”.

Перевірку класу енергетичної ефективності будівельних теплоізоляційних матеріалів та виробів, і світлопрозорих огороджувальних конструкцій здійснюють за ДСТУ Н Б В.2.6-219:2016 Настанова з енергетичного маркування будівельних теплоізоляційних матеріалів та виробів та ДСТУ 8902:2019 Енергетичне марковання світлопрозорих огороджувальних конструкцій.

У нормах до інженерних систем будівель конкретизуються вимоги до періодичної перевірки доступних частин систем кондиціювання повітря з номінальною корисною потужністю більше ніж 12 кВт, під час якої здійснюється оцінка ефективності кондиціювання та його розміри у порівнянні із попитом на охолодження будівлі.

Оцінку розмірів не потрібно повторювати, якщо не відбулося жодних змін у системі кондиціювання або вимогах на охолодження будівлі.

У нормах до інженерних систем будівель мають встановлюватись вимоги до періодичної перевірки доступних частин систем, що використовуються для опалення будівель, таких як тепловий генератор, система контролю або циркуляційний насос(и), якщо номінальна корисна потужність їх котлів перевищує 30 кВт. Ця перевірка має включати оцінку ефективності котла та його розмірів у порівнянні із попитом на опалення будівлі.

Оцінку розмірів котла не потрібно повторювати, якщо не відбулося жодних змін у системі опалення або попиті на опалення будівлі. Системи опалювання, що оснащені котлами з номінальною корисною потужністю більше ніж 100 кВт, мають перевірятись щонайменше кожні два роки. Для газових котлів цей період може бути розширений до чотирьох років.

Після кожної перевірки систем опалення та кондиціювання повітря має складатись звіт згідно з вимогами Методики.

З текстом документа можна ознайомитись за посиланням: www.minregion.gov.ua

ПЕРЕМОЖЕМО І ВСЕ ВІДБУДУЄМО!
РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!